UA RU BY EN

Чи потрібна місія, що не приносить явних результатів?

Потрібно розуміти, що видимий результат місії буде відрізнятись від народу до народу і від часу до часу. Нам, звичайно ж, хочеться бачити швидкий результат свого служіння. Я сам за характером орієнтований на результат. Більш того, Біблія також про це говорить.

Ів. 15:16
«Не ви Мене вибрали, але Я вибрав вас, і вас настановив, щоб ішли ви й приносили плід, і щоб плід ваш зостався»

Ісус сказав: «Не ви Мене вибрали, але Я вибрав вас, і вас настановив, щоб ішли ви й приносили плід, і щоб плід ваш зостався» (Ів. 15:16). Згадайте також притчу про таланти або притчі про те, що таке Царство Боже. Проблема в тому, що іноді те, що ми називаємо результатом, і те, що Бог називає результатом, може не збігатися.

Проблема в тому, що іноді те, що ми називаємо результатом, і те, що Бог називає результатом, може не збігатися.

Без перебільшення можна сказати, що питання місії стосується життя людини. Коли ми говоримо про результат, тут прослідковується тема учнівства. У нас можуть бути незрілі очікування, коли ми хочемо побачити стрімке пробудження швидко. Тому виникає питання: що я називаю результатом? Чи очікую я, що на місці, куди ми відправили місіонера, відкриється церква, або домашня група?

Основне завдання будь-якого місіонера — це підняти учнів

Важливо сказати, що учнівство відрізняється від віри в Христа. Можна вірити в Христа, але не бути учнем. Учень — це той, хто йде слідом за Христом. У біблійні часи учень повинен був не просто засвоїти вчення вчителя, він повинен був навчитися жити, як живе вчитель, і прийняти його цілі, цінності, бачення, спосіб життя. Тому, на мою думку, основне завдання будь-якого місіонера — це підняти учнів. Звичайно, всім місіонерам хочеться створити церкву, але найправильніший варіант, якщо це зроблять учні місіонера.

У біблійні часи учень повинен був не просто засвоїти вчення вчителя, він повинен був навчитися жити, як живе вчитель, і прийняти його цілі, цінності, бачення, спосіб життя.

Територію проведення місії ми часто називаємо місіонерським полем. Але поля бувають різні. В Україні в 1990-ті роки «поле» було «розораним», готовим прийняти насіння Слова Божого. Однак місіонери часто їдуть в країни, де дуже складно приймають Слово, де навіть сіяти Слово дуже складно. І в таких культурах, перш ніж сіяти Слово, потрібно провести велику працю по підготовці землі, наприклад, багато молитися про це.

Більш того, в таких культурах часто буває, що плоди місіонерської діяльності пожинають не власне місіонери, а їх послідовники. Особливо це стосується першопрохідців – згадайте Давида Лівінгстона. Він не створив церкву, але його служіння принесло плоди пізніше.

У [закритих] культурах часто буває, що плоди місіонерської діяльності пожинають не власне місіонери, а їх послідовники.

Іноді нам дуже хочеться бачити плід місіонерства, особливо якщо ми вкладаємо в нього не лише молитви, а й свої зусилля і фінанси. Але є речі, які ми робимо не через результат, а через послух.

Для нас як для церкви дуже важливо розуміти цілі місії і зняти з місіонера тиск невиправданих очікувань. Тут, звичайно ж, потрібен зворотний зв’язок і підзвітність. Але й церква повинна надавати місіонеру повну підтримку.

Для нас як для церкви дуже важливо розуміти цілі місії і зняти з місіонера тиск невиправданих очікувань.

Трохи про місіонерські стратегії

Стратегія місіонерської діяльності в країнах, закритих для Євангелії, звичайно ж, залежить від культури, від матеріальних можливостей служіння.

Є різні стратегії, але обов’язковим залишається правило, що в закритих культурах необхідне прикриття. Наприклад, один місіонер з Америки приїхав до Афганістану як учитель англійської мови. За три роки він придбав одного учня, а за шість років йому вдалося звернути до Христа сто сімей. Ще одним методом є організація бізнесу, оскільки бізнес допомагає налагодити зв’язки з людьми.