Політична теологія Абрахама Кайпера
Абрахам Кайпер – людина, яка поєднувала в собі глибоке теологічне мислення і політичну практику. Що таке політична теологія? Для Церкви – це обов’язкове питання: яким має бути ставлення християнина до суспільства, в якому він живе?
Є кілька моделей: монастична; августинська – про конфлікт Небесного Царства з земним (сатанинським) світом; модель цезарепапізму; модель єпископства; модель імператора (на Заході досі ведеться суперечка про те, яка влада головніша: світська чи релігійна); модель хрестових походів. З усім цим ми повинні розібратися. Хоча можемо закрити очі і вуха і намагатися просто вірити собі і все. Але така стратегія погано співвідноситься з Великим Дорученням.
Отже, поговоримо детально про трьох стратегіях, які були в протестантизмі.
- Історія лютеранства свідчить про встановлення принципу «чиє царство (влада) – того і релігія». Влада дбає про церкви, але й контролює її. Але для церкви це не завжди корисно. Яскравий приклад тому – це Гітлер, який «піклувався» про релігію у своїй країні, але це не було добре для Церкви.
- Другий приклад – реформаторська Женева. Кальвін запропонував ідею співпраці між Церквою та владою.
- По-справжньому віруюча людина відділяється від всіх мирських справ.
Абрахам Кайпер належить до прихильників стратегії другого типу: співпраці Церкви і влади. Син протестантського пастора. У ВУЗі слухає одночасно три курси: література, філософія та теологія. Закінчив з відзнакою. У своїй дисертації він порівнює погляди на політичний устрій Кальвіна і Яна Ласького – єдиного польського реформатора, але який реформував не Польщу, а Голландію.
Кайпер піддається впливу лібералізму, властивому тим часам, але у 1862 році одружується на Йоханною Хендрік, переконаною кальвіністкою. Вона повертає Абрахама Кайпера до консервативних поглядів.
У 1872 році видає газету. У 1873 році обирається до парламенту, в 1876 засновує власну партію, яку називає «Антиреволюційною» (на противагу революційним процесам у Франції, які почали впливати на інші країни). У 1886 році засновує Вільний університет в Амстердамі, оскільки він вважає, що християнин сприймає всі сфери життя інакше, ніж нехристиянин. Університет досі існує і входить до переліку 150 кращих ВНЗ світу.
У 1886 році Кайпер причетний до поділу реформатської церкви Голландії на ліберальну і консервативну. У 1892 році засновує власну деномінацію, в 1898 читає лекції в Прінстонському університеті про кальвінізмі.
У 1901–1905 займає пост прем’єр-міністра Нідерландів. Перебуваючи на цій посаді, він співпрацює з католиками, так як вважає, що краще домовитися з католиками проти комуністів, ніж все втратити. У 1920 році помирає в Гаазі. До цього дня він залишається тим, хто надихає віруючих в Америці. Наприклад, Чарльз Колсон знаходився під його впливом.
Тепер перейдемо до його політичної теології. Його погляди базувалися на кількох концепціях:
1. Суверенність Бога. У житті людини немає такої сфери, яка була б відділена від влади Бога. Все, від інтелектуальної сфери до політики, має бути віддано під вплив Бога, оскільки все потребує оновлення, все забруднене гріхом.
У дискусіях важливі поняття, якими ми оперуємо. Наприклад, в дискусіях про гомосексуалізм ми користуємося поняттями, які нав’язані нам гомосексуалістами. У цьому випадку неможливо до них донести правду.
Христос – Відкупитель всіх сфер суспільства. Немає такого поняття, як нейтральність: Христу або віддано панування, або ні. Якщо Бог є Бог над усім, немає ніякого права обмежувати Його тільки межами Церкви. Оновлення розуму кров’ю Христа впливає на наше інтелектуальне життя.
2. Влада від Бога. І її треба приймати і використовувати, хоча в ній криється небезпека спокус. Але анархія – зло. Тому християнин має право впливати на владу. Суверенність Бога – це захист людини перед всемогутністю держави. Влада Бога вище, ніж влада держави. Ось чому Кайпер назвав свій університет вільним, оскільки влада не може вчити математика як викладати цю науку або вказувати письменникові як писати, а бізнесменові вказувати як робити бізнес. Здібність бізнесмена бути успішним з’явилася не завдяки владі, і не держава наділила талантом математика. Це стосується всіх сфер, зокрема і творчості. Тому всі відповідають не перед державою, а перед Творцем, Який є Творець усього розмаїття талантів.
Кайпер говорив: «Наше почуття добра, правди, істини, краси, справедливості й святості перестало в нас працювати так, як повинно. Тому людина не в змозі самостійно зрозуміти себе, світ і Бога ». І Бог входить в цю реальність через Святого Духа. На думку Кайпера, якщо Дух не змінить людини, то всі добрі зусилля будуть виглядати, як аби ми корову переодягли у птаха. Є різниця між відродженою від Бога людиною і невідродженою: різниця в совісті, різниця в поглядах на світ.
Людство розділене на дві категорії через дію Святого Духа: люди створені за образом Бога, але в одній категорії люди знаходяться в гріху, в іншій – відроджені від Духа Святого. Цю межу неможливо стерти. Ця межа з’явилася через Божу благодать, яка надана деяким людям. Цей конфлікт проявляється у всіх сферах життя. Кайпер каже, що віра втілюється в усі сфери нашого життя подібно до того, як втілилося Слово через Христа. Дві системи воюють між собою: модернізм хоче побудувати свій світ, беручи ресурси гріховного людства, тоді як люди, які схиляються перед Христом, все віддають у владу Христа.
3. Загальна благодать. Кайпер описує свою політичну теологію, як теологію Загальної благодаті. Це благодать, яку Бог дає всім людям, але це не та благодать, що рятує. Загальна благодать дана людям для іншої мети: вона дана для того, щоб реальність далі існувала: щоб люди не повбивали одне одного; щоб батьки любили своїх дітей і т.д., але не для спасіння.
Кайпер говорить так: «Нехристиянський світ не є відданий повністю сатані і не залишений Богом на волю випадку. Суверенність Бога – велика і всемогутня, вона звільняє в якійсь мірі людство від прокляття, оскільки, якби людство жило в наслідках свого гріха, то світ би розлетівся на частини. Це та благодать, яка зупиняє і віддаляє від світу наслідки гріха. Без неї життя на Землі відразу б перетворилося на пекло».
Ця Загальна благодать так само має свої наслідки і для християнина. Коли він входить в реальність за межами відродження (поза християнським середовищем), то він може очікувати двох речей: зустріч з невідродженими людьми і те, що Бог може давати двом категоріям людей спільні прагнення: любов до дітей, прагнення до гарної освіти, затишку і комфорту. Якщо ми серйозно ставимося до Загальної благодаті, то вона дає нам можливість для співпраці без втрати власної ідентичності. Це непросто, але це зберігає нас від закритості з одного боку і від злиття з невідродженими – з іншого.
4. Ідея суверенних сфер. Християнин входить в суверенні Божі сфери саме як християнин, щоб стати в них сіллю і світлом. Загальна благодать дає йому можливість співпраці з неспасенним людьми. Ми віримо, що влада від Бога, але не віримо, що влада повинна все контролювати.
Кайпер закликає християн відкривати університети, лікарні, свої профорганізації, ЗМІ і т.д., спираючись при цьому на розуміння принципу духовного відродження. Закликає християн бути відкритими до співпраці, оскільки Загальна благодать діє і поза Церквою!
Особистість Абрахама Кайпера, його життя та ідеї є хорошим прикладом для нас сьогодні. Пропонуємо поглибити свої знання про цього діяча, прочитавши статтю на сайті «Християни для України».
