UA RU BY EN

Неформальні логічні помилки в апологетиці

Дуже часто ми під помилкою маємо на увазі, що людина говорить щось неправильно, і думаємо, що це і є логічна помилка. Але це не зовсім так. Ми повинні розрізняти логічні помилки і фактичні. Коли людина говорить щось неправильно – це фактична помилка, а не логічна помилка. Логічна помилка – це коли висновок не випливає з посилок.

Наприклад, такий умовивід:

1) Всі мінерали крилаті;
2) Котигорошко – мінерал;
3) Значить, Котигорошко – крилатий.

Є три помилкових твердження, але при цьому ніякої логічної помилки в даному випадку не допущено. Ми маємо три фактичні помилки, але цей умовивід абсолютно логічний, тому що саме з цих посилок слідує цей висновок.

З іншого боку, можемо говорити про такі міркування:

1) Життя, свобода і прагнення до щастя – невід’ємні права людини;
2) Кожна людина грішна;
3) Отже, всі люди – брати.

Ми тут не маємо жодної фактичної помилки, але з цих посилок цей висновок не слідує. Ми маємо справу з логічною помилкою.

Як тільки ми маємо справу з фактичною помилкою, подальші міркування особливо не принципові, тому що правильних висновків зробити ми не можемо, навіть якщо логічно все буде абсолютно правильно.

Логічні помилки поділяються на дві категорії: формальні і неформальні. Формальні помилки зводяться до порушень логічних законів, порушень правил визначення та поділу понять, порушень правил побудови суджень і порушень правил умовиводів.

Приклад формальної логічної помилки: підміна понять

Формальною логічною помилкою, яка найбільше зустрічається, є підміна понять. Одне і те ж поняття означає найрізноманітніші речі в залежності від системи поглядів. Ми можемо вкладати в одне і те саме поняття різні значення.

Часто євангелісти допускають таку помилку, коли людину питають: «Ви вірите в Бога?» – «Так звісно! Бог один для всіх». І ми думаємо, що ця людина віруюча. Але постає питання: що ця людина має на увазі під словом «бог»?

Можна зіткнутися з таким набором тверджень:

1) Зірки еволюціонують;
2) Еволюція існує;
3) Отже, людина еволюціонувала від мавпи.

У всіх випадках тут слово «еволюція» використовується в різному значенні. Чим більше значень буває у слова, тим більш непридатне це слово в дискусії. Тому що одні під словом «еволюція» розуміють походження, інші – природний прогрес, розвиток від простого до складного, треті мають на увазі видоутворення, мікроеволюцію або макроеволюцію. Під словом «еволюція» може матися на увазі просто теорія Дарвіна або ж первісне значення цього слова – зміна в часі. Адже еволюція зірок – це просто зміна в часі, що не має ніякого відношення до теорії Дарвіна. Ця зміна – не прогрес, а деградація.

Чим більше значень буває у слова, тим більш непридатне це слово в дискусії

Це був класичний приклад формальної логічної помилки.

Неформальні логічні помилки

Неформальні логічні помилки умовно ми можемо розділити на три категорії. Поділ умовний, тому що одна помилка може стосуватися однієї категорії або іншої, тому що вони неформальні.

  1. Помилки неясності: коли в аргументі є щось неясне, розпливчасте – в словах або способі вираження;
  2. Помилки припущення: коли в аргументі передбачається щось недоведене. Ми допускаємо, що щось нам відомо, хоча насправді воно нам невідоме, а далі з цього починаємо робити висновки;
  3. Помилка доречності: коли висновок зовсім не має ніякого відношення до посилок. Наприклад, перехід на особистості.
Помилки неясності
Дії 23:6-10 (UBIO)
І Павло, спостерігши, що частина одна саддукеї, а друга фарисеї, покликнув у синедріоні: Мужі-браття, я фарисей, і син фарисея. За надію на воскресення мертвих мене судять! Якже він це промовив, колотнеча постала поміж саддукеями та фарисеями, і розділилась юрба. Саддукеї бо твердять, що немає воскресення, ані Ангола, ані духа, фарисеї ж оце визнають. І галас великий зчинився. А деякі книжники, із фарисейської групи, уставши, почали сперечатися, кажучи: У чоловікові цьому ми жадного лиха не знаходимо! А коли промовляв Дух до нього, чи Ангол, не противмося Богові. А коли колотнеча велика зчинилась, то тисяцький, боячись, щоб Павла не роздерли, звелів воякам увійти та забрати його з-поміж них, і відвести в фортецю.

Ми більше сконцентруємося на помилках неясності. Перша така помилка – це підміна тези, коли, замість обговорюваної тези, доводиться схожа на неї, але насправді інша.

Коли в області риторики логічні помилки допускаються навмисно, вони вже мають назву не логічні помилки, а логічні виверти. З одного боку, ми повинні бути готовими викривати логічні виверти наших опонентів, але ми маємо приклади в Писанні, де апостоли діють відповідно до вказівок Ісуса про те, що ми повинні бути хитрі, як змії, і прості, як голуби. Коли апостол Павло був у синедріоні (Дії 23:6-8), бачачи, що проповідь Євангелія тут марна, що їх не цікавить істина, і що якщо долю Павла вирішуватимуть вони, то йому нічого хорошого не світить, підміняє тезу, доводячи до того, що у синедріоні розгорається суперечка. У підсумку, синедріон нічого вирішити не може, і Павло вже звертається до римської влади, оскільки там в умовах верховенства права він більше сподівається на справедливе рішення суду.

Коли в області риторики логічні помилки допускаються навмисно, вони вже мають назву не логічні помилки, а логічні виверти

Наступною помилкою є підміна контексту. Дуже багато наших методів благовістя, які здавалися такими ефективними в 90-і роки, насправді є підміною контексту, тому що вони виникли зовсім в іншому середовищі, в іншому контексті. Потім самі методи бездумно перенеслися в наш контекст, де вони вже насправді не були безпосередньо пов’язані з Біблією. І спочатку здавалося, що вони дають результат, але насправді народ хлинув до церкви, але багато хто потім звідти і пішли, тому що реально їхній світогляд не змінився.

Підміна контексту – коли вірні висновки, зроблені з передумов в іншому контексті, переносяться бездумно в контекст, де вони вже не є вірними. Наприклад, історичний матеріалізм, де Енгельс взяв закони, розроблені Гегелем, і застосував їх до розвитку матерії. Але ми повинні розуміти, що Гегель був ідеалістом, в його розумінні свідомість була первинно відносно буття. Енгельс – матеріаліст, для нього матерія первинна, свідомість вторинна. Якщо матерія є первинною відносно ідей, то чому вона повинна підкорятися законам розвитку ідей? Енгельс взяв закони з одного контексту і переніс їх в інший контекст.

Наступний тип помилки – двозначність, коли ми маємо справу з навмисною неоднозначністю поняття. А Пилат написав і написа, та й умістив на хресті. Було ж там написано: «Ісус Назарянин, Цар Юдейський» … Тож сказали Пилатові юдейські первосвященики: «Не пиши: “Цар Юдейський”, але що Він Сам говорив: “Я Цар Юдейський”». Пилат відповів: «Що я написав написав!» (Івана 19:19-22) Уявіть, йдуть на страту три злочинця, у кожного табличка з обвинувальним вироком: розбійник, вбивця і цар. Словосполучення «Цар Юдейський» для Пилата ніякого значення не має. У євреїв немає свого царя. Пилат – прокуратор, виконуючий обов’язки царя. І тут з’являється Людина, яка претендує на роль царя, і веде себе, як цар, гідно царя. І Пилат знову і знову звертається до натовпу: «Царя вашого маю розп’ясти?» Але фарисеї домагаються свого, а він їм наостанок робить такий прийом. Зробити він вже нічого не може, але в підсумку вішає це чільне висновок.

«Техаський снайпер». В одній притчі ковбой в Техасі переганяв худобу і побачив: стоїть комора на краю поля, уся обмальована мішенями, і рівно в центрі кожної мішені кульовий отвір, причому отвір такого розміру, що видно, що стріляли з великої відстані. І ковбой запитав у хлопчика, який працював на полі: «А хто це у вас такий влучний?» А хлопчик каже: «Це сусід. Як нап’ється, починає стріляти по нашій коморі, а вранці приходить і навколо кожної дірки мішень малює».

«Техаський снайпер» – це коли ми приходимо зовсім несподівано до якогось висновку, але при цьому говоримо: «Ось саме до цього висновку ми намагалися вас привести».

Відповідно до марксизму-ленінізму, метою була побудова світового комунізму. Світовий комунізм не побудували, значить з’являється теорія побудови комунізму в одній окремо взятій країні. Те, що відбувається в країні, на комунізм мало схоже: пояснюють, що це перша стадія комунізму, розвинений соціалізм.

Івана 9:16 (UKR)
Тоді деякі з фарисеїв казали: Не від Бога Оцей Чоловік, бо суботи не держить. А інші казали: Як же чуда такі може грішна людина чинити? І незгода між ними була.

Помилковий фокус. Це коли вся увага звертається на несуттєві ознаки. Наприклад, претензії до Христа, який зцілював в суботу (Івана 9:16).

Необґрунтоване об’єднання. Це коли людина має сукупність якихось елементів і характеристики цих елементів привласнює всій сукупності. Яскравим прикладом цього є філософія редукціонізму: ми маємо деякі характеристики матерії і тепер говоримо, що все у світі лише матерія. На редукціонізмі, практично, базується вся матеріалістична наука. Ми вивчаємо властивості матерії і зводимо до цього все: і поняття любові, емоції.

Протилежною стороною тієї ж монети є помилка необґрунтованого поділу. Є об’єкт, що володіє певними властивостями, і ми заявляємо, що всі елементи, з яких він складається, володіють тими ж самими властивостями, раз вони належать до цього об’єкта. Наприклад, Церква – непорочна Наречена Христова, отже, служителі Церкви непорочні. Людина має свідомість, людина складається з атомів, атом володіє свідомістю.

Золота середина. Як казав Вінстон Черчилль: «Компроміс – це рішення, яке в рівній мірі не влаштовує обидві сторони». Дуже часто ми починаємо намагатися шукати компроміс в ситуації, де компроміс неприпустимий, де ситуація абсолютна. Наприклад, я можу сказати, що у відносинах з вами я вирішив бути на 99% безкорисливим. Ви автоматично розумієте, що я прорахував свою вигоду, тому що безкорисливість – це абсолютна категорія. Спроби знайти компромісне рішення в абсолютних категоріях свідомо приречені.

Соломон пішов на такого роду виверт, коли запропонував розрубати немовля навпіл, щоб з’ясувати, хто його справжня мати. Для справжньої матері компроміс був неприпустимий, тому що життя дитини для неї було абсолютною цінністю.

Спроби знайти компромісне рішення в абсолютних категоріях свідомо приречені.

Уречевлення (реїфікація). Це коли якомусь абстрактному поняттю приписується конкретна властивість. Наприклад, в одній з недавніх дискусій з провідним сучасним атеїстом Річардом Докінзом він змушений був визнати, що, відповідно до матеріалістичного підходу, Всесвіт виник з нічого, причиною виникнення Всесвіту є ніщо, але це було дуже просте ніщо. Насправді ж ніщо – абстрактне поняття, воно не може мати будь-яких характеристик. Воно не може бути простим або складним.

Персоналізація і персоніфікація. Це коли абстрактному поняттю приписуються конкретні особистісні властивості. Наприклад, в блокбастері Парк Юрського періоду, Світ Юрського періоду ми постійно чуємо щось на кшталт: «еволюція вирішить ці проблеми». Еволюція – це абстрактне поняття, вона не може займатися плануванням і вирішенням проблем.

Персоніфікація цілком припустима, як літературний прийом, але не для побудови логічних висновків.

Помилка припущення

Помилка припущення – це коли ми спочатку припускаємо достовірність факту, а потім починаємо з нього робити висновки, кажучи, що ці висновки є обґрунтованими. Поширеною формою помилки допущення є огульне, поспішне або надмірне узагальнення.Це типова помилка індуктивного аргументу, коли ми з одиничного намагаємося виводити загальне. Роблячи узагальнення, ми ніколи не будемо знати, чи знаємо ми усі окремості. Якщо ми не визнаємо існування відкриття Божого, тобто від початку абсолютно вірного, якому ми можемо довіряти будь-які свої узагальнення, то ми в принципі нічого знати не можемо ніколи. Тому що індукція ніколи не дасть достовірного знання. Три питання, на які вам не відповість жоден атеїст, навіть Докінз: як все виникло з нічого; як життя виникло з неживого і як розум виник з нерозумного. Ці три елементи є непереборними для будь-якого індуктивного міркування.

Якщо ми не визнаємо існування одкровення Божого, тобто спочатку абсолютно вірного, якому ми можемо довіряти будь-які своїм узагальнення, то ми в принципі нічого знати не можемо ніколи. Тому що індукція ніколи не дасть достовірного знання.