UA RU BY EN

Духовний вимір конфлікту Росії з сусідніми народами

Сергій Демидович: Я б назвав цю тему «На уламках Російської імперії». Я б хотів, щоб експерти представилися самі.

Зміцер Дашкевич: Я – Зміцер. Одружений, батько трьох дітей. Зараз роблю меблі. Тривалий час займався громадянською політичною діяльністю, яка межувала з радикалізмом у найкращому значенні цього слова. За це довелося сидіти.

Валерій Бєляєв: Мене звуть Валерій. Я з міста Черкаси. Одружений, маю чотирьох дітей. Пастор євангельської церкви християн-баптистів, координатор «Руху Реформації» в Черкаській області.

war-in-ukraine
Радимо прочитати:
ІСТОРІЯ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКИХ ВІЙН: http://c4u.org.ua/istoriia-rosijsko-ukrayinskyh-vijn

Сергій Демидович: Зміцер, а ти завжди говорив по-білоруськи? Усвідомлення себе білорусом відбулося у свідомому віці? Чи завжди себе таким вважав і говорив по-білоруськи?

Зміцер Дашкевич: Якщо порівняти Україну і Білорусь, то це буде не порівняння двох країн, – це порівняння двох різних галактик. У Білорусі 99,9% студентів навчаються російською. З білорусів робили радянську націю і такими можна стати, розмовляючи російською. Я вчився в російськомовній школі і ненавидів білоруську мову. Нас вчили, що це колгоспна мова, що білоруською не можна сказати нічого великого. Це при тому, що білоруси на 50 років раніше росіян видали Біблію, – але про це не прийнято було говорити. У нас був старший великий брат, і ми повинні були на нього рівнятися. Коли Лукашенка прийшов до влади в 1994 році після розвалу СРСР, він повернув радянський прапор, радянський герб і російську мову в список державних мов, що «добило» білоруську мову остаточно. Під егідою рівності мов білоруську знищують вже 25 років. І тоді я став замислюватися, що таке білоруська мова для мене. І в 20 років почав розмовляти по-білоруськи. І я думаю, що білоруська мова для білорусів і українська мова для українців є головною зброєю проти імперіалізму.

Я думаю, що білоруська мова для білорусів і українська мова для українців є головною зброєю проти імперіалізму.

Знаєте, хто в Біблії першим впізнав Ісуса Христа, коли він був на землі? Це були біси. Учні не могли розібратися. Навіть коли Він вже воскрес, вони не могли розібратися. А біси перші кричали: «Відійди від мене, Син Бога живого. Ти прийшов мучити мене завчасно». І в нашому житті, якщо ми будемо застосовувати це до різних сфер, нам це відкриє очі на багато речей. Біси перші сповідують сьогодні, що таке російська мова – «русский мир» там, де російська мова», кажуть вони. А ми в цей час все ще розмірковуємо, що таке російська мова. Вже давно потрібно розібратися. Я розумію, що ця тема складна для України. Для Білорусі вона в тисячу разів складніша, повірте. Якщо вам здається, що вам тут важко на український перейти, то я скажу: вам потрібно співати «Алілуя» і радіти, що на вулиці молодь розмовляє українською. У Мінську ви не почуєте людей, які розмовляють по-білоруськи. Цінуйте те, що у вас є і на цьому продовжуйте будувати далі.

Сергій Демидович: Чому ти думаєш, що ми тебе розуміємо? Я розумію 80-90%.

Зміцер Дашкевич: Прекрасно, Дух Святий 10% дотлумачить.

Сергій Демидович: Може все таки існує перегин. Тут немає тих, від кого тобі треба захищатися. Чому ти вирішив говорити білоруською?

Зміцер Дашкевич: Білоруська та українська – найрідніші мови. Росіянин не зрозуміє мене.

Сергій Демидович: Ми (українці, білоруси) всі з одного човна, радянського човна, який розвалився в 1991 році. Ми всі окремо будуємо свій човен, менш або більш вдало. Ми просякнуті однією культурою, мистецтвом, мовою. Сьогодні варто подивитися який вплив на нас має це минуле, як нам потрібно будувати свою стратегію, як нам вирватися з цього і чи потрібно. Ми розглянемо чому для Росії так важлива ця імперія. Взагалі могли бути інші відносини зараз. Правда? У кожного своя країна. Але не все так просто відбувається.

Та частина України, куди сьогодні зайшла Росія (сподіваюся, у присутніх немає сумніву: там є російські війська) до невпізнання змінилася: закриті церкви, протестанти оголошені ворогами. Коли вони зайшли до Слов’янська, я тікав, бо мене шукали. Близько 20 осіб оточило мій будинок після мого від’їзду. Вони сказали: «Він – наш ворог, він працює на Америку». Лінія поділу «русского мира» з рештою світу пролягла через нашу країну сьогодні. І ми сьогодні хочемо про це поговорити.

Ми поговоримо: чому російські церкви підтримують імперіалізм, яку роль відіграє мова і чи потрібно радикально відхрещуватися від російської мови. І при всьому цьому, звичайно, поговоримо про роль євангельських церков.

У конфлікті з Україною Росія виявила своє справжнє обличчя, свою сутність, – ту, яку ми не хотіли довгий час бачити.

Зміцер Дашкевич: У конфлікті з Україною Росія виявила своє справжнє обличчя, свою сутність, – ту, яку ми не хотіли довгий час бачити.

Сергій Демидович: Згоден. Я – один з тих, хто не хотів в це вірити. Християнство передбачає добродушне ставлення. Раніше були різні жарти з того боку («Ви, хохли, у нас газ крадете»). Хоч холодок по спині пробігав, але ми ще не розуміли. Ми все таки думали, що ми рідні.

Валерій Бєляєв: Моє прізвище – Бєляєв – російське прізвище. Мій батько – росіянин. Багатьох моїх родичів колись переселили в Луганську область, і вони зайняли будинки українців. Я пам’ятаю з самого дитинства конфлікти з нашими рідними, коли нам робили зауваження за те, що ми розмовляємо українською мовою. З 40 шкіл було 2 школи, де викладання було українською мовою. У центрі України, в Шевченковому краї українська мова була більше винятком, аніж правилом. Нам говорили: «Говори по-людськи». Звучить так, ніби українська мова не людська. Це мова моєї мами, країни. 

Навчаючись в українській школі, розмовляючи українською серед російськомовних друзів, пам’ятаю, що нас принижували. І тоді мені захотілося стати на її захист. У 22 роки ми разом з дружиною вирішили перейти повністю на рідну мову, тому що я відчув себе українцем. Захотілося захищати її в такий спосіб: бути носієм її культури, здорових традицій. Я ні в якому разі не мав неприязні до тих людей, які говорили російською і до сих пір цього немає. Але мені дуже хотілося, щоб Україну не принижували, як це було раніше. Росія грає роль не старшого брата, а вона хоче насильницьким шляхом домогтися лояльності до неї, що є нездоровою позицією.

Ми все ще розмірковуємо, що таке російська мова. Вже давно потрібно розібратися.

Сергій Демидович: Зміцер перейшов на білоруську в 22 роки. Нам на Донбасі взагалі в голову не могло прийти переходити на українську.

Чи не «дмухаємо ми на холодне»? «Русский мир» мене теж дістав, і я вчу українську і слухаю Квітку Цісик. Мені подобається, але мені важко розмовляти українською. Якби не війна, російська була б просто мовою комунікації. Але зараз це вже стало зброєю Росії з нашого захоплення, тому ми сьогодні змушені захищатися.

Я – композитор, я написав понад 200 пісень, і в основному російською мовою. Мені плакати хочеться: чому мені свого часу ніхто не дав можливість і розуміння вивчити українську, щоб ці пісні написати українською.

Зміцер Дашкевич: Тепер настала можливість – все життя попереду. Брати, це дуже складна тема. І ніхто не каже, що це просто. Ось ми говоримо, що любимо білоруську мову і Білорусь або українську мову і Україну. І я задам наступне питання. Чи повинна любов мати прояв? Мені може бути складно дружині купувати квіти. Але якщо я раз на квартал не куплю квіти, – це проблема. У любові має бути прояв. Мені може важко говорити компліменти дружині після роботи, але я розумію, якщо не буде у моїй любові прояву, то це тоді і не любов. І коли ми говоримо, що любимо рідну країну і рідну мову, ми повинні розуміти, що у любові повинен бути прояв. І ніхто не говорить, що це легко. Це вимагає зусилля над собою. Я в досить свідомому віці почав розмовляти там, де фактично ніхто не розмовляв по-білоруськи. Ти відчуваєш себе білою вороною. Це ломка над собою.

Я знаю, що ОУН-УПА видавало агітацію російською мовою і розкидало на окупованій території. Ми можемо подібне робити.

Сергій Демидович: Я роблю блоги російською мовою, тому що хочу, щоб вони там чули мене.

Зміцер Дашкевич: Але що заважає нам у щоденному нашому житті, в стосунках з друзями, в будь-якому закладі використовувати рідну мову?

Валерій Бєляєв: Чудова країна Латвія і мова також. Цікаво те, що вони відходять від впливу російської мови і переходять на державну мову все більше і більше. Я не кажу про те, що потрібно знищити російську, і тоді зникнуть всі наші проблеми. Я вважаю, що кожен народ заслуговує свою мову і має право послуговуватися нею. Нормально, коли росіяни розмовляють російською у себе в країні, але погано, коли намагаються нав’язати свою культуру і державність, – це вже насильство. Захищати себе від їхньої експансії – непростий шлях. До військового вторгнення було «мовне» вторгнення. Воно почалося ще за радянської влади на всіх рівнях. І те, що українська мова змогла вистояти і вижити, – це диво. Я ставлюся з повагою до людей, які є носіями російської мови, якщо їхня мова не є зброєю проти інших мов.

Правда полягає в тому, що нашу мову у нас забрали до того. І після ми подумали, що чуже – це наше.

Сергій Демидович: Через російську мову приноситься сама ідея «русского мира». Ви вважаєте, що наші країни повинні перейти виключно на українську і білоруську мови, а також домогтися того, щоб наступні покоління не знали російської? Це повинно бути національним завданням?

Зміцер Дашкевич: Я думаю, це не повинно бути завданням. Це нерозумно ставити таке завдання. Але очевидно одне: не може бути справжньої незалежності без належного місця в ній мови, тієї мови, яку дав нам Бог.

Сергій Демидович: Сьогодні є квоти на радіо і телебаченні – це добре. Але чи варто нам відмовлятися від того, що було частиною половини нашого життя? Я обурився: чому я повинен віддати росіянам мою мову? Я на цій мові в любові освідчувався, пісні писав. Мені не просто. Але я згоден платити ціну. Але може нам потрібно не так радикально від мови відмовлятися?

Зміцер Дашкевич: Але правда полягає в тому, що нашу мову у нас забрали до того. І після ми подумали, що чуже – це наше. Просто потрібно повернути своє. Розмовляючи на рідній мові, ми повертаємо своє.

У Білорусі Лукашенко 20 років будує паралельну російську націю. І він каже про білорусів так: «Ми – ті ж росіяни, тільки зі знаком якості». Але річ у тому, що ні у нас, ні у вас не вийде побудувати другу російську націю. Вона вже є.

Валерій Бєляєв: Я думаю, що ситуації в Білорусі і в Україні різні. В Україні люди вільно розмовляють українською, ніхто не обертається їм услід. У Білорусі не розуміють білоруську і просять говорити з ними російською. Мені здається, це трагедія. Якщо люди не впізнають свою мову, можу тільки поспівчувати патріотам Білорусі.

Щодо того чи потрібно витіснити російську. Все, що насаджується насильницькими методами, призводить до результатів тимчасових. Все має бути природно. Коли людина любить свою мову, її не потрібно змушувати розмовляти цією мовою. Я почав розмовляти українською, дивлячись на свою маму. Але суспільство тоді витісняло все українське. І я повернувся до цього питання вже одруженим чоловіком, і перше, що почав робити – став молитися українською мовою, а також ми з дружиною вирішили перейти на українську Біблію. Сьогодні українська – це моя мова. При цьому я не ставлюся з ненавистю до росіян. Квоти – це добре. Але саме причина встановлення квот говорить про проблему.

Все, що насаджується насильницькими методами, призводить до результатів тимчасових. Все має бути природно.

Сергій Демидович: Ми не можемо викинути свою історію, своє життя? Ми довго жили з радянською ментальністю.

Зміцер Дашкевич: Друзі, ми не самотні в цьому питанні. Пострадянський блок пережив цю трагедію, ломку. Мені одна християнка з Чехії розповідає про свого батька, викладача російської мови в Чехії. Все життя на спортивну команду Радянського Союзу він говорив: «Ось наші виступають». І говорив так до тих пір, поки танки не заїхали в Прагу. Ми повинні переосмислити. Бог не дарма допустив те, що сталося. По-іншому люди, на жаль, не розуміють. Ярослав Лукасік, по крові поляк, в свідомості білорус і українець, віддав своїх дітей в баптистську школу під Києвом. Був там найстрашнішим українським націоналістом, оскільки говорив, що потрібно виховувати дітей українською. Більшість було російськомовною, поки не прийшли танки в Крим, на Донбас. Не хотіли замислюватися над тим, що таке «народ», не хотіли ставити собі питання «Чому Бог дав нам мову, якою ми не користуємося?» – прийшли танки. І тоді ми починаємо ставити собі ці запитання.

Є інша проблема. Росія перебуває з нами безпосередньо по сусідству. І ми, будуючи тут паралельну російську націю, повинні розуміти: все, що ми будуємо російською мовою, хочемо ми цього чи не хочемо, буде прагнути до центру головного тяжіння – до Кремля.

Сергій Демидович: Під час Балканського конфлікту я жив в Німеччині, в Штутгарті. Якось чую по радіо: «Москва навела ракети С300 на Штутгарт». Я відразу зрадів за «наших». А потім згадав, де я перебуваю. І задумався вперше.

Зміцер Дашкевич: Бог дав пану перший дзвіночок, але пан його не почув.

Сергій Демидович: Не знаю як кому, а мені ця програма (ток-шоу) допомогла. Я тепер виключно на українському буду розмовляти.

Валерій Бєляєв: Російська мова була мовою міжнаціонального спілкування. І тоді російський сприяв місіонерській роботі. У Таджикистані, Киргизстані, Казахстані, Вірменії можна було легко знайти російськомовних і нести їм Євангеліє. Зараз в цих країнах все менше говорять російською, натомість туди прийшла англійська. Тому альтернатива є в питанні вибору мови для комунікації.

Ви говорите, що важко забути свою історію. Я вважаю, що до історії потрібно мати справедливе ставлення. В історії було і хороше, і погане. Потрібно визнавати правду. У тій же історії були розстріли, Голодомор, депортації і подібне. Ми повинні відокремлювати добре від злого, і не дати зробити жорстоким своє серце, щоб правильно ставитися до цих питань.

mova
Радимо прочитати:
ЯК БОРОЛИСЬ З УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ: http://www.istpravda.com.ua/digest/2012/07/3/89519/

Сергій Демидович: Чому російські віруючі підтримують імперську ідею і не виявилися здатними підняти голос за правду? Це ж нормально, що російські віруючі могли б викривати країну за її імперські амбіції?

Я колись працював для телеканалу ТБН. Мені там завжди твердили про те, що важливо популяризувати російську мову в різних країнах. Пізніше я зрозумів, що це була цілеспрямована державна програма, імперська діяльність.

Валерій Бєляєв: Ви використовуєте такі слова як «імперський дух». На жаль, цей дух все ще є в християнах. Всі ми розуміємо, що комунізм – це релігія, яка присутня в житті християн сьогодні. Коли наші брати з Росії кажуть, що неважливо, якою мовою ти розмовляєш, то мова йде про домінування. Я пам’ятаю, як в Криму нав’язували Слов’янський союз для того, щоб стерти ідентифікацію. Деякі брати кажуть: «Заради миру давайте говорити російською».

У братів, які схвалили захоплення Криму і території Донбасу, переважав не християнський підхід, а державницький, імперський.

Зміцер Дашкевич: Я думаю, що ніхто з присутніх не сперечається про те, що таке імперія. Імперія – це ідея сатани. Там, де імперія, – там сатана. Відповідно, будь-яка людина, брат він чи язичник, керований духом імперії, – керований духом сатани.

У братів, які схвалили захоплення Криму і території Донбасу, переважав не християнський підхід, а державницький, імперський.

Сама ідея того, що Росія – це імперія або Третій Рим – чисто духовне явище, придумане в 15-16 століттях. «Москва – Третій Рим, останній захисник справжньої православної віри» – це була духовна заява, якою керував сатана. Дивно, що багато хто ще не може розібратися, що таке Росія, що таке імперія, яка на щось претендує. Коли ми протистоїмо імперії, ми протистоїмо сатані.

Сергій Демидович: Тоді ким є ті, хто служить імперії?

Зміцер Дашкевич: Ми читаємо в Біблії, що всі ми будуємо на одному фундаменті, який є Ісус Христос. І день Божий виявить хто і як будував: з золота, з каменю, з соломи або з вати. Апостол пише, що людина буде позбавлена ледве-ледве з вогню, і все, що вона робила, буде знищено. А люди, які будують з каменю на фундаменті Ісуса Христа, врятуються, і праця їх залишиться після них. Все, що брехливо будується, буде знищено. Тому не треба обманюватися. Дух імперії – це дух гордині, з якого починав сатана, і напевно найстрашніше, найважче захворювання, і його непросто вилікувати. Але кінець його очевидний.

Дух імперії – це дух гордині, з якого починав сатана.

Сергій Демидович: До війни я багато служив в Росії. Служіння усиновлення «Україна без сиріт» прийшло в Росію від нас, і пізніше з’явилося «Росія без сиріт». Я переробляв на їхнє прохання відео, створені на українських реаліях, замінюючи російськими. Перед моїми виступами мене часто представляли залу: «Вибачте, у нас знову спікер з України». Не дивлячись на те, що вони християни, вони всі заражені імперським духом. Для них принизливо вчитися від нас.

У мене зараз дисонанс. Я знаю про багатьох служителів в Росії, що вони спасенні, і через них реально рятуються люди. Але у них в голові «русский мир». Що робити? Як Бог до них відноситься?

Валерій Бєляєв: Ще гірше, коли російських служителів, які підтримують Україну і моляться за неї, сьогодні переслідують в Росії російські брати. Йдеться про колишнього главу союзу євангельських християн-баптистів Юрія Сипко. Він називає речі своїми іменами, і ця правда дуже не подобається людям з імперських духом. Мій старший брат працював в Москві і відвідав одну з церков. Він ще не народжений згори. Коли він почув на богослужінні молитву за Путіна і вдячну молитву за повернення Криму, він там більше не зміг перебувати. Нам, українським і російським братам, потрібно усвідомити, що ми є однією церквою. Друге питання в тому, що трапилося, що імперські речі взяли гору над духовною приналежністю.

Сергій Демидович: А з нами цього не сталося? «Україна понад усе» – це не те ж саме?

Валерій Бєляєв: Частково сталося.

Сергій Демидович: Чи немає такої небезпеки, що у своєму бажанні відсунутися від «русского мира» ми теж стаємо не просто патріотами, а націоналістами, неадекватними?

Зміцер Дашкевич: Потрібно відсуватися адекватно.

Нам, українським і російським братам, потрібно усвідомити, що ми є однією церквою. Друге питання в тому, що трапилося, що імперські речі взяли гору над духовною приналежністю.

Сергій Демидович: Я вважаю, що всі народи гідні. Небезпека в тому, щоб почати ненавидіти людей, а не просто дух імперіалізму.

Валерій Бєляєв: Нам потрібно правдиво дивитися на те, що відбувається. Якщо між нами і Ісусом встала якась особистість – це перешкода, хто б це не був. Біблія говорить: на людей не сподівайся ніколи.

Сергій Демидович: Чи повинні ми ставитися до них, як до членів єдиної церкви? Російські віруючі – наші брати? Не нам їх судити?

Зміцер Дашкевич: Чому не нам судити? Бог дав нам мізки, Біблію і сказав, що є біле, що є чорне. Бог каже, що кожен врятований народ принесе свою славу Богу (Об’явлення 21:26). Ми читаємо в Біблії скільки народів, імперій Бог знищив. І сказав: про тебе не буде згадано. Великі і могутні імперії Бог знищив, і тепер немає їх. Хоч 300 років тому хтось міг сказати: «Давайте любити цю імперію».

Я не хочу судити Росію. Може там будуть врятовані, і частина людей принесе свою славу Богу. Питання – що буде з самою Росією? Шкода, що ми залишили це важливе питання на потім.

Росія може бути Божою країною і принести свою славу Богу тільки в разі, якщо вона звільнить всі поневолені народи.

Я пам’ятаю перший мітинг в Росії проти війни в Криму. Він починався приблизно такими словами: «Крим, звичайно, наш, але не такими методами». Ми читаємо кращих з Росії: Достоєвського, Бердяєва. Бердяєв – найсильніший філософ, релігійна людина, розклав по поличках що таке комунізм. Всім раджу почитати. Але адекватність Бердяєва закінчується там, де починається Україна. Проблема російської людини в тому, що адекватна людина закінчується там, де починається Україна і Білорусь. Я переконаний, що Росія не може бути вільною і Божою нацією у своїх сучасних кордонах. Сучасна Росія має більше 20 національних республік. Я думаю, Росія може бути Божою країною і принести свою славу Богу тільки в разі, якщо вона звільнить всі поневолені народи. Ленін виступав проти тюрми народів, але створив ще гіршу тюрму народів. На сьогоднішній день Росія – це тюрма народів.