Абсолютна вдячність
Коли я тільки почав служити Богу, я був настільки втягнутий в активне служіння, що мені довелось навіть на рік закінчити навчання. І в мене було запитання до Бога: «Чому я служу Тобі, а Ти допустив такий пропуск в моєму житті?» Однак я завершив навчання за медичною спеціальністю, першим серед однокурсників отримав PhD і мене прийняли професором в університет. Я читав лекції і разом з цим проповідував Євангеліє.
Коли я вже працював професором, Бог відкрив мені можливість повчитись в Німеччині. Методику, якої я там навчився, я переніс в Корею і став відомим. За деякий час я залишив викладацьку діяльність і відкрив онкологічну клініку. Одного разу мені навіть прийшло повідомлення з податкової служби, що я входжу в десятку людей, які заплатили найбільші податки в Кореї. Я не молився, щоб стати директором лікарні, я хотів тільки проповідувати Євангеліє, але Бог дозволив нести Євангеліє онкохворим людям.
Для онкохворих дуже важливе правильне харчування, і я почав думати про те, яку дієту розробити для них. В результаті ми побудували успішний бізнес, який розвивається не тільки в Кореї, але й в інших країнах. В моєму житті це було практичним втіленням обітниці з Матв. 6:33.
Проблема багатьох християн в тому, що їхній акцент не на Царстві Божому, а на тому, що «додасться».
Один з найважливіших віршів Біблії для мене: «Подяку складайте за все» (1 Сол. 5:18). Ми часто шукаємо Божу волю. Божий інтерес не в тому, де я повинен бути, а в тому, наскільки я Йому вдячний.
Я вдячний Богу за те, що Він спас мого жорстокого батька, за якого я молився протягом 31 року. Я отримав глибокі рани від свого батька, але Бог вилив Свою благодать понад це. Ми віримо, що Господь завжди з нами, навіть в труднощах, і Він виведе нас, тому ми завжди можемо бути вдячними Йому.
Божа обітниця в тому, що наша вдячність повинна бути абсолютною. У мене була історія з мамою. Коли їй виповнилося 90 років, її стан погіршився. Мені в цей час потрібно було полетіти на кілька місяців в США. І я став переживати з приводу того, що буде, якщо її життя закінчиться в цей час. Бог дав мені мудрості: я написав мамі лист подяки і повісив його перед її очима. Мама впала в кому на три дні, але коли вона відкрила очі і побачила цей лист, стан покращився. Наша вдячність іншій людині підвищує її почуття самооцінки і гідність.
Наш об’єкт подяки – це Ісус Христос. Ісус показав нам приклад подяки. Перш, ніж воскресити Лазаря, Ісус підніс подяку Отцеві: «І зняли тоді каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промовив: Отче, дяку приношу Тобі, що Мене Ти почув» (Iван. 11:41).
У Псалмах сказано: «Увійдіть в Його брами з подякуванням» (Пс. 99:4).
Серед моїх пацієнтів була онкохвора, яка хотіла, щоб за неї помолився пастор. Ми відвезли її до пастора. Мені було цікаво, як пастор буде молитися за неї. Вона лягла, пастор поклав їй руку на живіт і почав співати хвалу Богу, а вона із ним.
Коли немає приводу для радості, у нас є два виходи: або дратуватися, або співати хвалу Богу, сподіваючись на нього. Це вибір, який є у кожного з нас.
Я бажаю, щоб всі ви стали тими дітьми Божими, які будуть дякувати Богові завжди.
