Menu
RSS
logo
Ви тутГоловна/Ресурси секцій/Церковне лідерство/Панельна дискусія «Як залишитися консервативним в сфері теології та цінностей і сучасним в сфері комунікації» [відео]

Панельна дискусія «Як залишитися консервативним в сфері теології та цінностей і сучасним в сфері комунікації» [відео]

Панельна дискусія «Як залишитися консервативним в сфері теології та цінностей і сучасним в сфері комунікації» [відео]

Ярослав Лукасик: Відомий християнський апологет Френсіс Шеффер сказав, що у всі часи церква мала тільки два завдання: залишитися вірним всьому написаному в Біблії і передати це вічне послання максимально зрозумілою для сучасних людей мовою.

Наш світ дуже швидко змінюється: змінюються технології і засоби комунікації, але також змінюються і цінності. Причому сьогодні ці зміни відбуваються на порядок швидше, аніж сотні років тому.

Учасники панельної дискусії: єпископ Союзу церков євангельських християн-баптистів в Республіці Білорусь Леонід Міховіч, замісник єпископа Об’єднаної церкви ХВЄ Білорусі Леонід Бірюк, перший заступник старшого єпископа УЦХВЄ Анатолій Козачок і пастор «Церкви Ісуса Христа» м. Мінськ Дмитро Зеленський. Модератор — директор Східноєвропейського лідерського форуму Ярослав Лукасик.

panel

Чи згідні ви з тим, що нам потрібно залишатися консервативними в сфері теології? Як ви це розумієте?

Л.М.: Ми повинні бути сучасними не тільки в сфері передачі послання, але й в самому богослів’ї. Справжнє богослів’я — це те, яке ми застосовуємо до певної ситуації, воно повинно бути сучасним, а не просто механічним переносом певних догматичних тверджень.

Чи повинні ми робити сучаснішими богословські фундаменти цього послання? Які основні біблійні доктрини ви вважаєте непорушними?

Л.М.: «Ми за класичну біблійну теологію, вірну євангельській традиції». Є доктрини варті того, щоб за них померти. Наприклад, це доктрина про Христа, Який помер, був похований і воскрес третього дня.

Л.Б.: Ці доктрини піддаються найбільшим атакам з боку культів і єресі. І коли ми говоримо в церквах «читай Біблію!», часто маємо на увазі «читай і розумій її так, як ми». Стосовно осучаснення наших доктрин, я можу сказати, що до певного моменту від нас ніхто не вимагав певної позиції з питання евтаназії, наприклад, чи з інших питань, що виникли нещодавно.

bible black white

А.К.: Коли ми говоримо про нові виклики, то ми не спотворюємо самі істини Писання. Я схиляюсь більш до того, що є істина, і є речі, якими ми сьогодні користуємося як належним, а ще кілька десятиліть назад їх не було чи вони були недоступні, але це не істина, це мінливі речі. Я консервативний в сенсі істини, але ми можемо використовувати всі сучасні методи для поширення істини.

Д.З.: Коли я увірував в 1991 році, мені було 17 років тоді, і слово «консервативний» тоді мало для нас негативний відтінок, адже ми вважали себе дуже прогресивними людьми завдяки формі служіння. Сьогодні, через 27 років, ми, звісно, інакше все оцінюємо, і я вважаю себе консервативним в сенсі цінностей, але намагаюсь бути сучасним в плані засобів передачі цих цінностей.

Я думаю, нам варто розділити форму і зміст. Наприклад, маємо дуже гарне послання в християнській пісні, але передають його з використанням важкого року. Наскільки можливо передавати зміст, використовуючи певні форми, що не пасують? Чи це припустимо? Адже в сучасному світі форма вже несе частину змісту.

Л.Б.: Я думаю, що завжди існують певні межі. Деякі речі звучать нахабно (в оригіналі — «вызывающе» — Прес-центр СЄЛФ) — наприклад, реп. Наскільки людина чутлива і навчена тому, де можуть бути межі?

guitars

Л.М.: Питання про форму і зміст складне, і ми можемо повернутися ще до Аристотеля, який роздумував про ці поняття. Ми повинні доволі обережно відноситися до форми і змісту, роздумуючи про те, яке походження цієї форми, які асоціації вони викликає. Іноді асоціації можуть бути надто сильними для того, щоб передавати Євангеліє.

А.К.: Євангеліє насправді — конфліктна річ. Коли ми представляємо його, не кожен захоче його прийняти. Якщо хтось думає, що формою ми перевершимо цей світ, він помиляється. Ми маємо щось, чого немає в цьому світі. Якщо говорити про важку музику — це музика бунту, і вона викликає не ті асоціації, які потрібні нам, християнам. Створіть хорошу атмосферу в церкві, прийняття людей і душеопікунство — це працюватиме.

Д.З.: Я можу сказати на конкретному прикладі, що група «Новий Єрусалим», дуже відома в 1990-х роках, грала доволі важку музику, і багато людей покаялися саме завдяки їй.

Чи може бути таке, що настільки віруючі люди прив’язані до певної форми, що вони в самій формі вже бачать зміст?

Л.М.: Я би підтвердив цю думку. Ще в ХІХ столітті фортеп’яно вважалося чисто світським інструментом, але сьогодні ми без проблем використовуємо його в церквах.

piano

Л.Б.: Багато залежить від культури. В Індії, наприклад, навіть в найбільш харизматичних церквах чоловіки і жінки сидять окремо. Для чого руйнувати те устої, які не викликають проблем?

Тут відразу виникає запитання: а взагалі традиція — це добре чи погано?

Д.З.: Мабуть, ми повинні визнати той факт, що ми не можемо без традицій. Де-факто вони існують і будуть існувати. В Ісуса і Павла були свої традиції, вони робили певні речі «як зазвичай». Проблема в тому, коли ми починаємо «вести хрестові походи» за традиції, ставлячи їх вище Самого Бога.

А.К.: Традиція — це гарна річ, а коли вже традиція починає заважати, її слід переглядати. Часто називають традиційними церквами ті, в яких співає хор. Але ті, де співає група прославлення, теж традиційні — у них просто інша традиція. Не потрібно проповідувати традицію, потрібно проповідувати Христа.

Світ дуже швидко змінюється. Які ви бачите найголовніші проблеми в пасторській роботі, учнівстві, пов’язані з цими змінами?

Л.М.: Одна із змін, особливо серед молоді — це так званий плюралізм думок. Сучасна молода людина сприймає всіх, не тільки християн. З одного боку, це проблема, адже людина не шукає абсолютної істини, їй все одно, але з іншого боку це можливість, адже вона відкрита. Зараз немає такого благоговіння і пієтету перед проповідником, як раніше, і це також є проблемою.

youth w b

Л.Б.: Проблема сім’ї як інституції, взаємовідносин в сім’ї. Також «всеядність»: сьогодні доступні всі засоби, Інтернет, і люди часто легко піддаються на різні віяння.

А.К.: Якщо порівняти сьогодні з 90-ми роками, сьогодні молодь більш правдива, вона не терпить фальші. Їй необхідне якесь пояснення, просто сказати «неможна» недостатньо. Сьогодні молодь дуже зайнята. Але найбільша проблема сьогодні — це міграція людей, особливо в прикордонних регіонах України.

Д.З.: Ворог дуже сильно використовує різні засоби, особливо в музиці і мистецтві, де в розуми людей вкладаються деструктивні речі, причому самі вони про це часто й не здогадуються.

Я часто помічаю в церквах такий конфлікт поміж правдою і любов’ю, коли люди кажуть: «Ну ми ж повинні любити цю людину, приймати її такою, якою вона є». Чи бачите ви таку тенденцію?

Л.М.: В нашій практиці, мабуть, завжди будуть такі відхилення, коли чи любові буде багато, чи суворості. Наприклад, автор багатьох книг Філіп Янсі у відповідь на запитання про його ставлення до деяких гріхів сказав, що він не спішить називати гріх гріхом, щоби не зіпсувати стосунки з грішником.

Л.Б.: Коли ми маємо справу з гріхом, практично у нас немає вибору: або ми підганяємо Біблію під людину, або людину під Біблію. Але це скоріше питання учнівства.

А.К.: Євангеліє — це завжди виклик. Сказати людині істину — це і є любов. Ми не можемо не сказати людині істину, як лікар, який лікує хворого. Людина повинна знати істину, іншого вибору в нас немає — це і є любов.

За останні 150 років в західному протестантизмі дуже поширилася ліберальна теологія, коли християни припиняють вірити в основні догми християнства. На Заході ліберальна теологія призвела до ерозії християнства на місцях, практично знищивши його. Чи може ця ідеологія в Україну і Білорусь? Якщо так, що потрібно робити, щоб це не відбулося?

Д.З.: Частково вона не вже приходить. Є люди, викладачі в семінарії, які вже трохи набралися ліберальної теології. Плюс є Інтернет, і можна не виходячи з будинку вивчати що завгодно. Але я оптиміст, вірю, що істина переможе і перемога буде за здоровим біблійним вченням.

Л.М.: Я не вірю в особливу вибраність слов’янського народу, коли кажуть «там на Заході гріх, а ми твердо стоїмо в вірі». Нам потрібно бути готовими до цих процесів і твердо стояти в істині. Нам також потрібно обережно, але легко відноситися до сучасних «новомодних» течій — все це мине, а Біблія залишиться.

church europe

З іншого боку, в Європі відбуваються процеси, коли кількість християн зменшується. З іншого боку, в інших частинах світу відбувається бурхливе пробудження і ріст церков. Яким ви бачите майбутнє християнства у світі? Яку роль в ньому відіграватимуть Україна і Білорусь?

А.К.: Мені здається, в Європі просто перестали проповідувати Євангеліє як таке. Де проповідується Євангеліє, там церква росте. Якщо говорити про роль України, то наш рух ХВЄ відкрив же десятки церков в Європі, в різних країнах. Це більше пов’язано з еміграцією, але місцеві люди також приходять в ці церкви.

Л.М.: Я реаліст і вважаю, що ми повинні бачити і хороше, і погане. Ми бачимо певні проблеми в Європі, але також бачимо і ріст церков в Європі. Християнство завжди виживало, в різних формах. Що стосується східної Європи, наша задача в тому, щоб залишитися вірними.

Л.Б.: Ніколи в історії людства не був настільки сильним в світі місіонерський рух. Він, звичайно, зустрічає багато перепон на шляху — це й фінансові труднощі, і мовний бар’єр. Статистика говорить, що 70% дорослих людей прийшли до Бога у віці від 4 до 14 років, і зараз особлива увага прикута до ініціативи «4-14», досягнення дітей. В Західній Європі є церкви, які продовжують рости, і це не тільки емігрантські церкви. Нам потрібне ведення Боже, потрібна праця.

Д.З.: Ніколи нікому не було легко, і наш час не найскладніший. Нам потрібно рухатися вперед і передати естафету наступному поколінню.

Я.Л.: Ми віримо, що все закінчиться перемогою Агнця, і дуже важливо, щоб ми були разом з Ним до кінця, до перемоги.

вгору