Menu
RSS
logo
Ви тутГоловна/Ресурси секцій/Церква і громадянське суспільство/Ток-шоу «Баланс між аполітичністю і заполітизованістю євангельських віруючих» [відео]

Ток-шоу «Баланс між аполітичністю і заполітизованістю євангельських віруючих» [відео]

Ток-шоу «Баланс між аполітичністю і заполітизованістю євангельських віруючих» [відео]

В Україні, на відміну від розвинутих країн, дуже багато говорять про політику. Але водночас із високим рівнем політизації спостерігається низький рівень загальної політичної грамотності.

Як же знайти тут розумний баланс? Як не бути аполітичним, але водночас не стати заполітизованим? Цій темі було присвячене одне із ток-шоу на Східноєвропейському лідерському форумі 2018.

Учасники ток-шоу: екс-віце-мер міста Рига (Латвія) Альмерс Людвікс, білоруський опозиційний громадський діяч Зміцер Дашкевич, служитель церкви «Добрая весть», журналіст і телеведучий з м. Слов’янськ Сергій Демідович, мер міста Збараж Тернопільської області (Україна) Роман Полікровський. Модератор — Микола Харламенков.

talk politics talk

Яким є правильний баланс між аполітичністю і заполітизованістю євангельських віруючих?

З.Д.: Передусім, на мою думку, все залежить від покликання особи. Якщо християнин Рональд Рейган був покликаний стати президентом, то для нього це не було надмірною заполітизованістю, а якщо певний християнин не покликаний бути президентом, і він намагатиметься ним стати, то для нього це буде надмірна заполітизованість.

С.Д.: Мені здається, що це терміни теж доволі «затерті» сьогодні. Насправді всі люди політично орієнтовані сьогодні, і навіть аполітичність — це певна політична позиція.

А.Л.: Є такий вислів: «якщо ти не цікавишся політикою — вона зацікавиться тобою». Ми, навіть будучи християнами, живемо на цій землі і повинні використовувати своє право голосу.

Р.П.: Я згоден із Сергієм Демидовичем, що потрібно розібратися в термінах. На жаль, слову «політика» в українських реаліях наданий дуже негативний зміст. У людей відразу виникають асоціації з корупцією, злочинністю, розкраданням бюджету, але насправді одне із значень цього слова — це «управління» справами чи людьми. Я думаю, що це занадто серйозне питання, щоб його довіряти людям без цінностей. Питання в тому: чи будеш ти задавати тон і формувати процеси?

Романе, Вам не здається, що після Року Реформації частина пасторів і християнських активістів почали надто зменшувати дистанцію між церквою і владою? Чи є це небезпечною тенденцією?

Р.П.: Я думаю, все залежить від мотивів і цілей, для чого це робиться. Якщо з правильними християнськими мотивами, щоб зробити світ навколо кращим, то це добре. Якщо з особистими мотивами, то краще дистанціюватися. Але те, що церкви почали приділяти увагу питанням політики, це добре.

С.Д.: У нас тут цікавий доволі склад учасників: представник діючої міської влади, білоруський опозиціонер і європейський політичний діяч. І от я думаю: а чому мене запросили сюди? І на мою думку, тому, що я представник класичного українського християнина, який пройшов певний момент пробудження. Ще 5 років тому я мав інші погляди: пацифізм, «держава — ворог», «наше життя на небесах». Але от війна, загарбання Донбасу раптом поставили переді мною запитання: а що таке влада? От є влада державна, і тут прийшли якісь люди в масках і теж називають себе владою. Я раптом зрозумів, що Бог зло на землі зупиняє. Нам потрібно йти туди, де проблеми, а в політиці в нас є проблеми.

А.Л.: З одного боку, це так, нам потрібно йти в політику. Але потрібно дуже твердо стояти на своїх принципах. У нас тільки зараз приходить нове покоління молоді, яка професійна в політиці, яка навчалась закордоном. Політика — це все-таки дуже брудна справа.

Р.П.: Те, що ми маємо в Україні в політиці, є вже наслідком. Ми себе розуміємо і відчуваємо об’єктом політики, а повинні бути її суб’єктом. Політика — це як пульт звукорежисера, і нам потрібно думати, як поставити біля цього пульта людей із християнськими цінностями. Роль жертви нам не потрібна.

voting

Але ж політика — це дуже складна справа, і коли непідготовлені християни йдуть в політику, вони опиняються в дуже небезпечній ситуації...

З.Д.: ...вони просто програють вибори, якщо вони неготові, нічого страшного.

Зміцере, Ви, як білоруський опозиціонер, знаходитеся на великій відстані від влади...

З.Д.: Мені дуже легко, тому що в Білорусі таке слово, як «влада», може не вживатися, бо людину, яка сама собі «намалювала» 90% підтримки, я можу не називати владою.

Вам в цьому плані легше, бо в Україні, коли християнин відвідує молитовні сніданки, знайомиться там з представниками влади, встановлює з ними дружні стосунки, то їх потім важко критикувати. Чи можливо називати речі своїми іменами але водночас мати конструктивну позицію і підтримувати дії влади?

З.Д.: Я думаю, існує два виміри цього питання. Перший вимір — це християни і політика, а другий вимір — церква і політика. Церква, безумовно, повинна бути над політикою. Вона має бути здатна в потрібний момент прийти до царя і докорити йому за злочин. Деполітизовані християни подібні до тих, хто будують будинок на правильній основі з вати.

С.Д.: Я не маю на увазі, що «церква повинна піти в політику». Церква повинна створити такі умови, щоб її члени усвідомили свою відповідальність за місто, за державу. І зараз багато хто проповідує, що церква схожа на «підводник», який затягує до себе людей ззовні і їх там «обробляє». Церква подібна на сіль, яка солить все. Чому ми віримо, що християнин доктором може бути, а політиком — ні? Цю першу фазу, коли ми були в захваті від того, що політик якийсь прийшов в церкву, і слова йому не здатні були сказати, ми вже, на мою думку, минули.

poroshenko prayer

Р.П.: Стосовно небезпеки того, що непідготовлені люди підуть у політику: скажіть мені, а якщо непідготовлена людина втрутиться до електрики? Чи якщо непідготовлена людина сяде за штурвал літака, ви з нею полетите? Звичайно, ні. Непідготовлені люди ніде не потрібні. Непідготовлені люди можуть сидіти у Фейсбуці і всіх критикувати, але вони абсолютно нічого не роблять. Тому справді є небезпека, коли непідготовлені люди йдуть в політику. Це потрібно виправляти, потрібно говорити, навчати про це, виховувати християнських лідерів, здатних до цього. Зараз деякі міністерства оголосили конкурс на заміщення вакантних посад, а людей серйозних, відповідальних немає. Вже не той час, коли нас не впускають в політику, навпаки, людей шукають.

Ця тема ток-шоу постала органічно, бо ми бачимо, що в Україні є проблема з політичною культурою населення, а разом з тим українці є надзвичайно політизованою нацією. Чи відповідальна церква за те, щоби пересічний її член був відповідальним? Бо українські християни займають дещо лицемірну позицію: з одного боку вони, як і всі українці, є надзвичайно політизованими, але з кафедри їм говориться, що потрібно займати аполітичну позицію. Що ми повинні зробити, щоб змінити цю ситуацію?

Р.П.: Насамперед зрозуміти, що політика — це не просто обговорення і дискусії, а це дії. Християни іноді думають, що якісь процеси відбуваються самі по собі, але це велике заблудження. По-перше, християни повинні розуміти, що влада, яка прийшла нечесним шляхом, через підкуп, не може бути чесною в принципі. По-друге, потрібно пояснювати, що політика — це рутинна робота. Ми дуже часто уявляємо політику як якесь філософське явище, а насправді політика — це щоденна кропітка робота, і її може робити кожен, але на своєму рівні.

professional

С.Д.: Церква відповідальна за все. Саме по собі нічого не зміниться. Всі ми переважно є продуктом радянського простору. Ми повинні думати: а що буде через 15 років? Ми повинні зараз закласти основу в наших дітей, вкласти в них цінності. Ось так в один момент неможливо все змінити. Дивіться, що сталося у Слов’янську: велике потрясіння «вивело на орбіту» церкву «Добрая весть». Петра Дудніка хапають за руки і просять: «стань мером, все вже домовлено». Але ми розуміємо, що ще зарано. В політику потрібно увійти свідомо, приготувавши людей.

Якщо ми зараз будемо закликати людей долучатися до суспільно-громадської діяльності, але не дамо їм основи, то може виникнути небезпека на кшталт тієї, яку ми бачили в церкві [«Посольство Боже»] Сандея [Аделаджі], яка привела до влади мера [Києва Леоніда Черновецького], чи коли церква привела до влади партію «Громада» Павла Лазаренка. Чи використають церкву зараз політики, які будуть спекулювати релігійною риторикою? Чи достатньо ми мудрі, щоб це витримати?

С.Д.: Останні півтора роки я помітив, як один політик, християн, багато крутиться в колах служителів, єпископів. Мене це дістало і я публічно написав про це, що він «продає нас» таким чином, нібито ми всі його підтримуємо. Коли я про це написав публічно, він мені в особисті повідомлення написав: «утримуй язик свій від зла: пощо маєш померти в нечасі своїм?». І я розумію, що це не просто слова. Тому нам потрібно бути розумними, дозріти, щоб не приєднуватися до певної сили, а вирости.

А.Л.: В часи «перестройки» ми були в Швеції, і за вечерею брати між собою дуже сперечалися про політику, бо були прихильниками різних партій — для нас тоді це було зовсім незрозуміло, бо в нас була одна партія.

Р.П.: Проблема нашого суспільства в тому, що ми орієнтуємося на імена. Але нам потрібна добре збудована система, яка б не дала можливості займатися корупцією. Великі проблеми в тому, що люди, далекі від політики, можуть отримувати високі президентські рейтинги. Ще одне: партія не може бути хорошою чи поганою, в кожній партії є хороші і погані люди, щоправда в різній концентрації. Партія — це інструмент. Щодо того, що політики часто не можуть знайти порозуміння: але хіба пастори чи єпископи часто можуть знайти порозуміння? Це наша людська природа.

С.Д.: Я думаю, що в Україні по-справжньому немає партій з ідеологією. Вони просто змагаються слоганами, в яких немає суті і позиції партії. Я не вірю в це.

rada

В суспільстві з низькою політичною культурою обов’язково буде популярним популізм, і дискусія буде відбуватися не довкола ідей, а довкола особистостей. Майдан 2013-14 рр. був не довкола особистості, а довкола ідей. Як зробити так, щоби християни гуртувались не довкола особистостей, а довкола ідей, як це є в розвинутих суспільствах?

З.Д.: На мою думку, це найважливіше питання. «Як основи зруйновано, що тоді праведний зробить?» В Україні, як я бачу, зруйновані основи, і тут навіть Ісуса Христа якщо поставити Президентом, Він мало що зможе зробити. Все має відбуватися природньо, не можна просто взяти когось, підняти і сказати: «Ти будеш президентом!» Якщо не закласти основи, ніщо не має сенсу.

С.Д.: Кожен, хто бачить нас зараз, вже не буде тим самим, якийсь «пазл» маленький склався. Я думаю, що основною задачею церкви сьогодні має бути створення умов, щоб виросло інше покоління.

Чи є на сьогодні можливість створення єдиної політичної платформи, партії від християн різних деномінацій?

Р.П.: Ми повинні формувати порядок денний і шкалу цінностей, нести ідеї і світогляд, який зможе стати альтернативою однобоким лозунгам.

Яким чином Ви вчите людей розрізняти, за кого голосувати на виборах, а за кого — ні?

С.Д.: Спочатку потрібно навчитися критичному мисленню. Нам не вистачає особистої відповідальності. Ось такі ток-шоу потрібні, щоб запустити процес критичного мислення.

Дану передачу було відзнято в рамках Східноєвропейського Лідерського Форуму 2018, що проходив 7 — 10 листопада.

вгору