Menu
RSS
logo
Ви тутГоловна/Ресурси секцій/Сімейне служіння/Ток-шоу «Захист сімейних цінностей в Україні» [відео]

Ток-шоу «Захист сімейних цінностей в Україні» [відео]

Ток-шоу «Захист сімейних цінностей в Україні» [відео]

Ми говоритимемо про захист сімейних цінностей, про проблеми в цій сфері, про ґендерну ідеологію. Учасники: доктор філософії, експерт з питань сімейної політики і сімейних відносин Адріан Буковинський, пастор церкви «Благодать» м. Черкаси Павло Євтушенко, голова служіння «Східноєвропейська реформація» Ярослав Лукасик. Модератор: Олег Подкопаєв.

На вашу думку, чому саме сім’ї знаходиться «під прицілом», а не інші інституції?

А.Б.: Кожна епоха має свої виклик і завдання, і викликом поточної епохи є сім’я. Напади визначаються значним розширенням визначення сім’ї. Ми стоїмо на християнській позиції. Біблія чітко говорить, що таке сім’я: це союз чоловіка і жінки, який передбачає народження і виховання дітей. Все решта — не сім’я. Україна сьогодні знаходиться в епіцентрі світової геополітики саме в питаннях сім’ї. На сім’ю відбувається великий наступ в чотирьох сферах життя суспільства: законодавчій сфері, освітній сфері, медіа і судовій системі. Зокрема, в законодавчій сфері мова йде про зміну законів і, зокрема, про посягання на статтю 51 Конституції, в якій сім’я вказана як союз чоловіка і жінки. І подібних ініціатив в різних сферах дуже багато. Такі висловлювання, як «міцна сім’я — міцна держава», «сім’я — комірка суспільства» ніхто ж не відміняв. Вочевидь, без міцної сім’ї не може бути міцної держави.

П.Є.: Наскільки ми бачимо, сім’я — це частина суспільства і ключова її одиниця, адже кожна людина є сином, дочкою і так далі. Ворог бажає зруйнувати сім’ю, позаяк таким чином легко маніпулювати будь-якою складовою суспільства через тенденції, які приходять до нас з Заходу.

Я.Л.: Я думаю, що це дуже правильне запитання, яке ми, на жаль, дуже зрідка собі задаємо. Письменник і лідер глобального просімейного руху Джеймс Добсон сказав, що ми живемо в час настільки сильної антисімейної риторики, якої ніколи раніше не було. Щоб це зрозуміти, нам необхідно зробити історичний екскурс. Це неймовірно серйозна і небезпечна ситуація, і це питання не тільки віри, але й арифметики. Якщо порахувати наслідки цієї антисімейної риторики і політики, то вони будуть катастрофічними. Існує декілька її джерел, що беруть свій початок в сексуальній революції 1950-х рр. Одне з них полягає в тому, що сімейна етика обмежує людину в реалізації її сексуального інстинкту, який дуже сильно впливає на кожного з нас, а контрацепція, що з’явилася в 1960-х рр., значним чином прибрала небажані наслідки порушення цих обмежень. Також за всіма цими риториками стоїть марксистська ідеологія. Енгельс говорив про відміну сім’ї. І ці марксистські ідеї нікуди не пропали. Сьогодні ця революція дійшла вже до такої стадії, коли ставляться під сумнів такі очевидні речі, як, наприклад, стать. Тому нам важливо бачити ідеологічну основу цих речей.

family shadows

В Україні піднялася боротьба і спротив проти нав’язування антисімейних цінностей і ґендерної політики. Що, на вашу думку, є причиною цієї боротьби?

А.Б.: Сімейні традиції в Україні дуже міцні, але якщо ми впустимо цю боротьбу, то вже за рік програємо. Медіа просувають цю ідеологію. Ми, як віруючі люди, стоїмо на позиції, що «авторське право» на сім’ю належить Богові, і тільки Він один має право її змінювати. В Україні близько 80% ідентифікують себе як християни, і ми повинні стояти на захисті сімейних цінностей. Ми маємо цілий спектр викликів: внутрішні проблеми з інститутом сім’ї і внутрішні загрози, які дуже часто йдуть через освітні програми і законодавство.

П.Є.: З одного боку, добре, що християни включаються в боротьбу. З іншого боку, в нас є досвід минулого: ми подолали війни, голодомор, і люди більш об’єднані. Фактично в нас залишилось зберегти тільки сім’ю. Зараз момент істини.

Я.Л.: Я думаю, що спротив є повсюдно, і в США також. У Франції декілька років назад були протести проти легалізації одностатевих союзів. Є різниця в менталітеті на Заході і тут. Захід мислить вже більш постмодерністично, ми ж живемо ще в модернізмі. Толерантність — це добра річ, але вона повинна мати свої рамки.

Які висновки церква може зробити з цієї ситуації? Що вона може продовжувати робити, а що повинна розпочати?

А.Б.: Найперша задача церкви — піклуватися про душу людини, ідеології ж шкодять душі людини. Зробити якусь заяву — це важливо, але це ще не все. Війна в сфері ідеології триває. Законопроекти проходять обговорення в комітетах Верховної Ради, і церква може делегувати своїх кваліфікованих членів в якості експертів. Так звана антидискримінаційна комісія править підручники, і тут стоїть запитання: хто складає інструкції для цього і на якій підставі? Я б сказав, що сім’я — це об’єкт гібридної війни, і церква повинна не тільки розбиратися в тому, як ця війна ведеться, але й вигравати ці війни. Тут задача глобальна і питання підвищення компетентності церкви є неймовірно важливим.

Що б Ви могли порадити батькам, діти яких вже навчаються в школі?

А.Б.: Ми зобов’язані піклуватися про майбутнє наших дітей. Ми всі є платниками податків і за наші гроші формується освіта. Аналізувати ці небезпечні тенденції, які йдуть через Міністерство освіти, може кожен батько і мати. Важливою є позиція батьків, їхня активність, використовуючи всі можливості, зокрема й соціальні мережі. Я би дуже радив батькам цікавитися світовими тенденціями і бути активнішими у відслідковуванні і контролі освітніх програм, особливо тих, які заходять сюди завдяки ґрантовій підтримці.

Припустімо, я взяв підручник і побачив там щось загрозливе. Які мої подальші дії?

А.Б.: Конкретна ситуація: в травні антидискримінаційна експертиза викинула слово «батьки» з підручника «Громадянське освіта» і ввела туди такі поняття, як «комуна», «одностатеві [союзи]» і так далі. Ми вийшли на протест напроти Міністерства освіти і зупинили це, з підручників були виключені ці нововведені терміни.

П.Є.: Церква повинна сьогодні йти згори вниз. Американський юрист і активіст антигейського руху Скотт Лайвлі сказав, що існує п’ятиетапний процес завоювання культури. Перший етап — це толерантність, тобто право бути залишеним в спокої. Другий етап — прийняття. Наступний крок — визнання. Четвертий крок — це участь кожного. П’ятий крок — покарання незгідних. Якщо ми бачимо, що таким шляхом йшло просування гомодиктатури в інших країнах, то чому ми сьогодні так спокійно ставимося до тих же кроків, які пройшли на Заході?

gender

Я.Л.: Я думаю, що церква повинна уважно прочитати уривки книги Буття, які кажуть нам про історію Ноя. Ноєвий ковчег є для нас певним прообразом подій, які відбуватимуться. Чому Ной почав будувати ковчег? Бог йому сказав, але Бог йому сказав через деякі факти. Ной дивився на світ навколо і розумів, що дії людей одного разу приведуть до певних наслідків. Відома фраза каже: «Бог прощає завжди, люди прощають іноді, природа ж не прощає ніколи». Ми живемо в світі, де відбувається повне руйнування фундаменту не лише біблійного, але й раціонального, здорового глузду, і воно призведе до катастрофи, до «потопу». Нам необхідно будувати ковчег. Це не означає ізолювати себе від світу, але прив’язати себе до певної культури і створювати певні середовища, які стояли б на твердому фундаменті. Церква повинна прив’язати себе до християнської цивілізації. Наш світ гине на наших очах. І через деякий час люди, бачивши цю розруху навколо, покажуть на християн як на найрозумніших людей.

А.Б.: Задача стоїть змінити мислення. Наприклад, де найбільше відбувається насилля? Згідно з останніми меседжами, в сім’ї. Зачекайте, а поза сім’єю насилля немає? Я думаю, що скоро частина матерів буде цілеспрямовано і усвідомлено готувати своїх доньок до одностатевих відносин, і в них навіть будуть аргументи на користь цього: «я не хочу, щоб вона терпіла насилля», «вони краще зрозуміють один одного» і так далі. Ця надпотужна диявольська технологія впливає на людей, тому проблема дуже серйозна.

Я.Л.: Саме так. Це не просто сексуальна революція, це антропологічна революція, яка прагне змінити людину цілком, перебудувати її з використанням ірраціональних аргументів. Сьогодні нав’язується цілком новий стиль мислення.

П.Є.: Нас в церквах навчали з 1990-х рр., що церква повинна бути поза політикою. Але якщо сьогодні не впливати на цьому рівні, ми можемо все втратити. Біблія чітко, і в Старому, і в Новому Завіті, говорить про те, що мужоложництво (тобто гомосексуалізм) є гріхом. Коли ми почали про це говорити, нас стали називати «гомофобами». Я задаю запитання: чому ми тоді не називаємо людей, які виступають проти інших гріхів, що знаходяться в одному ряду, «насильникофобами» чи «алкофобами»?

Чи можемо ми підбити підсумки протистояння гомодиктатурі в 2018 році?

А.Б.: В цьому році 60 міст і понад 210 тисяч чоловік взяло участь в просімейних ходах. Був проведений всеукраїнський Форум сім’ї і обласні форуми.

П.Є.: Форумі сім’ї були дуже сильно подані, в них брали участь спеціалісти з різних областей. Була дійсно зайнята сильна активна просімейна позиція церков. Нам потрібно подолати бар’єр міжконфесійних вчень в боротьбі за сімейні цінності. Ми повинні впливати згори вниз і зрощувати просімейних лідерів. Також необхідно максимально мобілізуватися в підписанні просімейних петицій.

А.Б.: Є ще одне унікальне досягнення: понад 50 рад різних рівнів, зокрема 8 обласних, проголосували звернення до керівних органів країни з конкретними вимогами не вносити зміни в Конституцію, не приймати Стамбульську конвенцію, не проводити гей-парадів і так далі. І це є дуже серйозним аргументом в перемовинах з будь-яким європейським органом влади.

П.Є.: Багато хто каже: «нічого вже не зміниш». Але в нас є ряд країн, які змогли відстояти цінності, навіть увійшовши в Європейський Союз, це Польща, Македонія, Литва, Угорщина, Хорватія, Словенія.

family

Я.Л.: Я захоплююсь геніальністю Бога і Його провидіння. Дивіться, яка черговість була: спочатку був 2016-2017 рр., коли церкви об’єдналися навколо Року Реформації, створили структури, і основним посланням цього Року були біблійні фундаменти в кожній сфері життя. 2017 рік був роком, коли ці структури отримували досвід співробітництва і виходу зі стін церков до суспільства і органів влади. 2018 рік пройшов під гаслом захисту сім’ї, і він був роком 50-річчя сексуальної революції, немовби сама історія підказує нас, що потрібно робити.

Багато християн намагаються стояти в стороні і стверджують, що неможна протистояти ґендерній ідеології. Що б ви сказали про них?

А.Б.: Я вважаю, що такі люди, на моє переконання, виносять самі себе за рамки християнства.

П.Є.: Завжди акцент на тому, що ми проводимо мирні акції.

Я.Л.: Сам факт росту ліберального християнства в Україні спостерігається. Воно призвело до ерозії в Європі і йде сюди. Це проявляється особливо серед освічених молодих людей, які не отримали відповіді на свої інтелектуальні запитання в церквах.

Які першочергові задачі виконуватимуть робочі обласні комітети з сімейної політики?

А.Б.: По-перше, це тісна співпраця з органами місцевого самоврядування. По-друге, використання фінансів, що виділяються на місцевому рівні для просімейної діяльності. Освітні програми в школах, церквах, вузах. Публічні акції, сімейні ходи і фестивалі. Пріоритет сімейного служіння в помісних церквах. Робота в інформаційному просторі.

Дану передачу було відзнято в рамках Східноєвропейського Лідерського Форуму 2018, що проходив 7 — 10 листопада.

вгору