Menu
RSS
logo
Ви тутГоловна/Ресурси секцій/Медіа та комунікації/Ток-шоу «Контури майбутнього. Глобальні виклики ХХІ століття» [відео]

Ток-шоу «Контури майбутнього. Глобальні виклики ХХІ століття» [відео]

Ток-шоу «Контури майбутнього. Глобальні виклики ХХІ століття» [відео]

Тема цього ток-шоу є дещо нетиповою для Східноєвропейського лідерського форуму, позаяк зазвичай ми більше зосереджені на сьогоденні, ця ж тема спрямована більше на майбутнє.

Учасниками ток-шоу є пастор церкви «Іоан Предтеча» м. Мінськ Антоній Бокун і директор Східноєвропейського лідерського форуму Ярослав Лукасик. Модератор — Микола Харламенков.

Що відбувається наразі зі світом? Світ лихоманить, відбуваються надзвичайно цікаві процеси, в які, на жаль, втягнута і Україна. Багато експертів і політологів кажуть, що фактично розпочалася Третя світова війна, яка наразі носить гібридну форму. Чи будуть змінюватися світові конфігурації? Зокрема, Сполучені Штати будуть й надалі глобальним світовим лідером чи ми будемо жити в світі, центром якого буде Китай?

Я.Л.: Насправді ніхто не знає, хто буде в майбутньому, тільки Бог один, але нам все одно потрібно аналізувати історію і сьогодення. Ми живемо в дуже незвичайний час. На наших очах дуже швидко змінюється світ. Я постійно пригадую місце з 1Кор.7:31, де написано «...бо минає образ цього світу» (переклад О.Р. Турконяка — Прес-центр СЄЛФ). Він був цільним від часів грецьких філософів протягом 1500-2500 років, але зараз він змінюється дуже швидко. Коли ми говоримо про панівну сьогодні ідеологію постмодернізму, то постмодернізм є кінцем панування західного світу. Сьогодні піднімаються на світовій арені нові цивілізації, які раніше були на периферії світу, такі як Китай, наприклад. Чи стане Китай центром світу? Я думаю, що ні, але якщо процеси й надалі відбуватимуться так, як вони відбуваються, то і Америка перестане бути тією культурою, яка задавала стандарти всьому світу.

globe sky

Наскільки швидко відбуватиметься ця ерозія цивілізації західного світу? Бо деякі аналітики лівого ідеологічного спрямування прогнозують, що вже за 20 – 30 років США втратять своє панівне положення в світі.

Я.Л.: Я думаю, нам необхідно більш чітко проаналізувати, що взагалі зараз відбувається в західному світі і чому відходить лідерство США. Для цього нам слід зрозуміти, що таке постмодернізм. Це по суті є плід філософської думки декількох філософів, зокрема Карла Маркса. Ідеологія постмодернізму спрямована на розвал, на руйнацію основ. Постмодернізм проголосив три «смерті»: «смерть» Бога, «смерть» автора і «смерть» суб’єкта. Ідеалом його є хаос. Це, на мій погляд, і є основною причиною «смерті» Заходу.

Антоній, Ви поділяєте ці погляди? В чому, на Вашу думку, полягають основні загрози постмодернізму?

А.Б.: Я згоден з тим, що постмодернізм є серйозною загрозою західної цивілізації на цей момент, але я більше б сказав, що якщо дивитися на історію, то ситуація складна, але не безнадійна. Захід як був лідером, так і залишився фактично до епохи Реформації. Час, в який ми живемо, нагадує час Ісуса Христа чи час Реформації, коли теж був період кризи. З одного боку, це був час вибуху комунікацій, який ми переживаємо сьогодні — тільки зараз це епоха Інтернету, а тоді це був час книгодрукування, відкриття світу мореплавцями, деградації світу і культури. З іншого боку, це був час глибокої культурної і духовної кризи, як і сьогодні. Бачимо багато паралелей, і тому я б не намагався будувати песимістичні сценарії, а швидше б говорив про те, що потрібно робити, щоб бути готовим. Можливо, європейська цивілізація в тому вигляді, в якому вона є, трансформується.

Окреслимо певні тенденції сьогодення. Ми пов’язуємо добробут націй з їхньою релігійною основою. В 1960-х рр. багато теологів сказали, що релігія відходить в минуле, але вже в 1990-х рр. їм довелося покаятися, бо релігія знову відіграє велику роль у світі, на що вказують, зокрема, ісламський фундаменталізм і ріст п’ятидесятництва у світі. В майбутньому релігія відіграватиме важливу роль у світі?

Я.Л.: Нам необхідно розділити поняття, тому що немає єдиного поняття «релігія», бо, наприклад, християнство і іслам не мають нічого спільного. І ці люди, які говорять, що постмодернізм сприяє релігії і, таким чином, сприяє християнству, на мою думку не мають рації. Модернізм, раціональний матеріалізм потерпів крах, і постмодернізм є яскравим свідченням цього. На мою думку, сьогодні постмодернізм воює з християнством ще сильніше, аніж в 1960-х рр., бо християнство говорить про свою винятковість в якості істини, а постмодернізм стверджує відсутність істини як такої.

В епоху постмодерну, які перспективи має християнство?

Я.Л.: Постмодернізм призведе до кризи, яку ми вже спостерігаємо: демографічна криза, ґендерна ідеологія. І перспективи християнства в тому, щоби не йти на компроміс з цією ідеологією, а триматися своїх основ.

postmodernism

А.Б.: Я не можу погодитися з тим, що ніколи досі нічого подібного не було, бо якщо ми подивимося на історію, то «немає нічого нового під сонцем». Часи стародавні, первинного християнства, багато в чому подібні на сьогодення, бо в часи Римської імперії і І ст. після Р.Х. теж все вирішувала влада і суспільство було толерантним. Виклик, який стоїть перед церквою в ці останні часи — залишитися вірним і не йти за модними ідеологічними трендами останнього часу. Важко сказати, чи християнам вдасться відновити статус-кво. Книга Об’явлення насправді не говорить про торжество зла наприкінці часів, а навпаки, про перемогу Агнця.

Поговоримо про мультикультуралізм як загрозу Європі. В 2015 році натовпи емігрантів заповнили Європу, і ця ситуація показала, що великий економічний дисбаланс між багатою Північчю і бідним Півднем призведе до ще стрімкішої ісламізації Європи, аніж про це говорили раніше. Наскільки ця загроза ісламізації Європи реальна?

Я.Л.: На початку нам необхідно дати собі відповідь: звідки взявся мультикультуралізм? Це проект, який реалізує новий світовий порядок, про який говорили Маркс і Енгельс, де будуть відмінені традиційні для західного суспільства інститути церкви, національної держави, сім’ї, нації. Оце бачення реалізується сьогодні, знищення будь-якої тотожності, наприклад статевої. І до речі, іслам є певним інструментом для знищення європейської цивілізації.

А.Б.: Я б не перебільшував значення ісламу, але він сьогодні виконує роль такого собі тарану, який руйнує християнську цивілізацію.

Я.Л.: Я думаю, що нам, християнам, іноді необхідно прокинутись і зрозуміти стан суспільства, в якому ми живемо. Бо ми не завжди усвідомлюємо проблеми цього світу. Нам слід розуміти, що катастрофа може прийти у світ, як це було вже неодноразово раніше.

cultures

Як нам ставитись до глобалізації: вважати її злом чи схвалювати, стверджуючи, що таким чином світ йде до глобального порозуміння?

А.Б.: Я думаю, глобалізація — це об’єктивний процес, головне, щоб вона була правильною. Ми бачимо, що конфлікти на світовій арені залишаються і ніщо не вказує на можливість цілковитої глобалізації в майбутньому. Нічого поганого немає в тому, що ми можемо їздити в різні країни. З іншого боку, сучасний світ часто частково схожий на описаний в антиутопії «О дивний новий світ» Олдоса Хакслі.

Я.Л.: Нам слід «розрізняти духів», тобто вивчати світогляд людей, вивчати їх релігії, аналізувати все, користуючись Біблією і здоровим глуздом. Глобалізація є певним чином природнім явищем завдяки розвитку комунікацій, Інтернету, транспорту, але є ідеологічна складова цього процесу.

Чи повинні ми взагалі піднімати антиглобалізаційний дискурс в християнстві, щоб захищати національну ідентичність?

Я.Л.: Звичайно. Патріотизм в значенні любові до Батьківщини має юдеохристиянське походження. Одна з Десяти заповідей каже «Шануй свого батька та матір», а слово «батько» — pater — лежить в корені слова «патріотизм». Ще одна заповідь каже «Люби свого ближнього», а слово «ближній» англійською звучить так само, як і сусід — neighbor.

А.Б.: Пробудження, а не якийсь християнський антиглобалістський рух, змінить це.

Стосовно Росії: її плани по створенню Євразійського союзу будуть реалізовані, на вашу думку? Взагалі, яке її майбутнє?

Я.Л.: Основним творцем майбутнього і основним гравцем в історії є Бог, і Він здатен направити злі процеси на добро. Він здатен послати злий дух на фараона, щоб він робив роботу. Я не знаю, як буде, але я вірю в співпрацю Бога і праведників, здатних сказати: «нехай буде воля Твоя на землі, як і на небі». Найбільша проблема полягає в тому, що у Бога часто немає відповідних людей.

Дану передачу було відзнято в рамках Східноєвропейського Лідерського Форуму 2018, що проходив 7 — 10 листопада.

вгору