Menu
RSS
logo
Ви тутГоловна/Ресурси секцій/Євангелізація/Ток-шоу «Роль і місце інтелектуальних аргументів в євангелізації» [відео]

Ток-шоу «Роль і місце інтелектуальних аргументів в євангелізації» [відео]

Ток-шоу «Роль і місце інтелектуальних аргументів в євангелізації» [відео]

Євангелізація — це інтелектуальна праця чи робота виключно Духа Святого? Чи можна самими лише логічними аргументами привести людину до покаяння?

Ці запитання обговорювались на ток-шоу «Роль і місце інтелектуальних аргументів в євангелізації» в рамках СЄЛФ 2018. Сьогодні тут зібрались представники різних напрямків, це викладач Київської богословської семінарії Андрій Мурзін, пастор церкви «Іоан Предтеча» (м. Мінськ) Антоній Бокун і проректор Полтавської богословської семінарії Ігор Скрипниченко. Модератор: Павло Валенчук.

Після того, як я розмістив анонс цього ток-шоу, послідували різні коментарі, зокрема й негативні. Одна з думок полягала в тому, що «євангелізація — це робота Святого Духа, і там немає місця інтелекту». На підтвердження цього аргументу наводилися цитати з Біблії, одна з них — це «А я, як прийшов до вас, браття, не прийшов вам звіщати про Боже свідоцтво з добірною мовою або мудрістю, бо я надумавсь нічого між вами не знати, крім Ісуса Христа, і Того розп'ятого... що й говоримо не вивченими словами людської мудрости, але вивченими від Духа Святого, порівнюючи духовне до духовного» (1Кор.2:1,2,13). Однак, з іншого боку, той же апостол Павло пише, що «А що вони не вважали за потрібне мати Бога в пізнанні, видав їх Бог на розум перевернений, щоб чинили непристойне» (Рим.1:28), «Тож благаю вас, браття, через Боже милосердя, повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу вашу» (Рим.12:1). Ну і, зрештою, Сам Ісус говорить: «Він же промовив йому: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою» (Матв.22:37).

Все-таки, чи є місце інтелекту в нашому служінні, чи ми повинні «нічого між вами не знати, крім Ісуса Христа, і Того розп'ятого»?

А.М.: Тут вже міститься відповідь: нам потрібно «знати Ісуса Христа». Насправді, тут немає суперечності між вірою і знанням.

А.Б.: На жаль, в останні декілька століть є в колах християнських (і не тільки) спосіб мислення, який бачить конфлікт поміж вірою і розумом.

І.С.: Люди немовби кажуть: «Я дивлюсь на людину, вона може все обґрунтувати логічно, довести божественність Христа, але її життя взагалі не відповідає». Тому ми в семінарії намагаємося вберегти наших студентів від обох крайнощів.

Коли люди після навчання в університетах втрачають віру, це університети винні, чи ми недостатньо здатні аргументувати свою віру?

А.Б.: Я думаю, перш за все винні ми. Протягом переважної частини історії християнства християни були «головою, а не хвостом», а функція голови — думати. Християни повинні думати.

І.С.: Коли в нас з’явилось багато докторів богослів’я, один пастор мені сказав: «Знаєш, що я зрозумів? Що здорове богослів’я докторів не потребує». Подивімося на програму недільної школи. Туди приходить хлопчина 13-14 років, і там він зустрічається з цілком іншими інтелектуальними реаліями, аніж у школі в той самий час. І в підсумку наші молоді християни не готові реагувати на виклики, які вони зустрічають в університеті.

glasses

А.М.: Цілком вірно, ми благовістимо також і нашим дітям. Є доля істини в тому, що університет є доволі небезпечною річчю. Є людська філософія, гуманістичний світогляд, і саме апологетика є відповіддю на цю небезпеку.

А.Б.: Безумовно, ми повинні розуміти, що звернення людини до Ісуса Христа відбувається під дією Духа Святого. Але питання інтелектуальних аргументів важливе для того, щоб створити середовище, в якому людина зможе прийти до Христа, позаяк люди мають багато питань. Ми іноді деякі інтелектуальні аргументи просто «затираємо», кажучи, що «це нас не цікавить і не стосується».

Цікаво, який зв’язок інтелектуальних аргументів і навернення. Чи можна людину привести до Бога, просто «загнавши в кут» логічними аргументами?

А.Б.: Це те ж, як ми розповідаємо свідчення: людина вислуховує і далі вирішує. Вона має вибір: повірити чи ні. Людина повинні дати собі відповідь, чому вона не вірить: тому, що немає аргументів, або тому, що не хоче? Особливо це важливо в публічних аргументах. Атеїсти зазвичай просто виправдовують свій гріх псевдоінтелектуальними аргументами.

А.М.: Є така певна напруженість. З одного боку, будь-яка комунікація не йде повз розум. З іншого боку, Писання нам показує, що первинним є серце людини. «Бо гнів Божий з'являється з неба на всяку безбожність і неправду людей, що правду гамують неправдою» (Римл. 1:18). Тому, з одного боку логічні аргументи важливі, але ними одними ми не змусимо людину покаятися.

conversation

А.Б.: Я б тільки розділив: є питання особистої євангелізації і особистої сфери, і саме там основна проблема.

І.С.: Людина цілком охоче може вірити в те, що не має жодного логічного пояснення. Люди насправді вірять в купу маячні. Істина Божа повинна доторкнутися до серця людини. Реформатори говорили, що в кожній людині є частинка Бога, і наша задача в тому, щоб доторкнутися до неї, заповнити спрагу людини в Бозі.

Я вважаю, сьогодні багато християн погано розуміють, у що вони вірять. Багато в що ми віримо просто тому, що нас цьому весь час вчили в церкві. Наші аргументи часто направлені в минуле, а сучасні виклики ми іноді навіть не розуміємо, чому так?

А.М.: «Хто відповідає на слово, ще поки почув, то глупота та сором йому!» (Прип.18:13). Одна з наших проблем в тому, що ми даємо відповідь, іноді не вислухавши запитання. Ми іноді відповідаємо людям, попередньо не дізнавшись, який у них світогляд і мислення. Ми повинні розуміти, «якою мовою» говорити з конкретними людьми.

І.С.: Коли я спілкуюсь з людиною, — зазвичай це мій знайомий — я розумію, що це сформована особистість, на яку вплинуло багато різноманітних факторів.

Я думаю, що церква сьогодні покликана додати розумності в наші публічні аргументації. Якщо ми подивимося якісь звичні світські ток-шоу, то рівень аргументації зводиться зазвичай до почуттів і «подобається – не подобається».

І.С.: Подивіться, чим керуються люди — бажанням. Політики звертаються до бажань людей, даючи їм обіцянки. Церква ж повинна сказати: «ми змінимо ваші бажання». Сила Євангелії в тому, що вона не спекулює на серці, а працює з ним, формує його. На великий сором, помісні церкви спекулюють на емоціях в своїх служіннях.

А.М.: Сьогодні багато християн визнають, що ми живемо в суспільстві, де домінує постмодерністське антиінтелектуальне розуміння. З іншого боку, ми повинні бути готові до «скандалу Євангелії». Ми не можемо розраховувати на те, що ми зможемо всім сподобатися.

А.Б.: Я думаю, не потрібно все зводити тільки до інтелектуальних аргументів, місце емоційним переживанням теж є. Питання в тому, чим наповнені ці переживання.

І.С.: Я взагалі проти того, щоби протиставляти віру і емоції. Серце формується під впливом різних факторів. Серце — це і воля, і емоції. Трошки ми зробимо перекіс в бік емоцій чи інтелекту — буде неправильний крен в євангелізації.

А.М.: Ми покликані любити Бога всім своїм єством. Наше «я» включає в себе і волю, і емоції, і інтелект.

prayer hands black

В цілому повинен бути баланс. Ми не можемо використовувати маніпулятивні «маркетингові» техніки.

А.М.: Можна провести різницю поміж розумінням і вірою. Віра — це питання того, чому ми довіряємося і що ми любимо, а розум — це знання певних об’єктивних факторів.

Мені здається, що однією із задач церкви є додати до нашої діяльності споглядальність, розумність, тобто розуміння, наскільки наші дії зрозуміли люди.

А.М.: Коли ми говоримо про слова апостола Павла до Коринтян, потрібно розуміти контекст, що коринтяни були любителями мудрості людської.

А.Б.: Ці слова апостола Павла актуальні і сьогодні, адже іноді християни, бажаючи бути сучасними, беруть і використовують спосіб мислення цього світу. Задача розумного обґрунтування християнського мислення полягає в тому, щоб підготувати ґрунт для того, щоб далі говорити з людиною.

Підіб’ємо стисло підсумки.

А.М.: Апостол Павло говорить в Посланні до Римлян про необхідність перетворення розуму, і церква не повинна це упускати.

А.Б.: Він також говорить в 2му Посланні до Коринтян, що ми «полонимо всяке знання на послух Христові». Християнський світогляд повинен бути присутнім в мисленні кожного.

І.С.: Ми будемо успішними в євангелізації, коли виявимо бажання знати, як Христос працює в серці людини, і там є місце розумним аргументам.

Дану передачу було відзнято в рамках Східноєвропейського Лідерського Форуму 2018, що проходив 7 — 10 листопада.

вгору